Добрі почуття беруть початок у дитинстві

 

     Старші дошкільнята вже мають певні уявлен­ня про навколишній світ

і поступово відкривають для себе свій внутрішній. У них накопичуються

душевні сили, збагачуються життєві враження, диференціюється та

деталізується особистий досвід, починається поступовий перехід на

но­вий виток особистісного зростання. В цей час малюки ставлять до

дорослих безліч філософсь­ких запитань і чекають на них відповіді.

Важливим напрямком роботи з ними є сприяння становленню

свідомості та формування світосприйняття вихованців, уміння

аналізувати побачене й почуте, замислюватися над усім цим,

порівнювати нову інформацію з отриманою раніше.

Саме у дошкільному віці в дітей складається власна картина

навколишнього світу та са­мих себе, закладаються та формуються

ви­значальні риси характеру, самосприймання та самооцінка, поняття

добра і зла, уявлення про те, що добре, а що — погано. Психологи довели: що в дошкільному дитинстві людина відкриває “свій порядок і своє місце в житті ”. Ма­люк залюбки спостерігає, досліджує, відкриває для себе таємниці життя, що вирує навколо ньо­го. Дуже важливо, щоб саме на цьому віковому етапі наші хлопчики і дівчатка усвідомили, що в людській душі і в житті людини має перемагати добро.

           І тут перед дорослими постає сакраментальне питання: як же достукатися до серця, до душі ма­ленької дитини, як заронити зернята добра, так зростити гарні сходи, щоб вони не заросли у май­бутньому “чортополохом ”. Здавалося б, ні бать­ки, ні педагоги не навчають дітей обманювати, бути жорстокими, байдужими, нещирими. Звід­ки ж беруться жорстокі, байдужі, нещирі, жадіб­ні люди, чому навіть серед підлітків середнього шкільного віку дедалі частіше трапляються про­яви нелюдської жорстокості щодо своїх одноліт­ків, а часом і дорослих людей? Звідки беруться духовна сліпота та глухота, чому в цих дітей відсутнє почуття доброти, чому вони не вміють співчувати, жаліти, ставити себе на місце іншої людини? Адже всі вони, мабуть, чули у дитинстві багато слів про те, що добре, а що — погано, як можна вчиняти, а як — ні. Чому ж зерна добра не дали сходів, чому не був сфор­мований у дитинстві той стрижень, який допома­гає самостійно визначати у дорослому житті, як слід вчиняти у тій чи іншій ситуації, той духовний орієнтир, який не дає людині збитися з правиль­ного шляху на манівці?

Навчити дитину ставитися до інших з по­вагою та добротою, так, як би хотів, щоб ста­вилися до тебе, допомогти обрати адекватні моделі поведінки в тих чи інших випадках — такі завдання є важливими у нашій ро­боті . 

Неоціненну допомогу в цьому, звичайно ж, надає наш мудрий учитель Василь Олександрович Сухомлинський, який стверджує, що добрі почуття беруть свій початок у дитин­стві, а зерна людяності, доброти, ласки, добро­зичливості треба сіяти та плекати в душах наших вихованців саме, поки вони ростуть і починають пізнавати світ.

Радимо усім дорослим почитати свої малюкам повчальні твори видатного педагога.

​​